Синім птахом промайнуло гаряче літо — і з багрянцем калини непомітно прийшла осінь. І хоча нам трохи сумно за літом, проте красуню-осінь ми зу­стрічаємо з трепетом у душі. І не дивно, адже щедра осінь зачаровує нас своєю красою, пригощає дарами, бо багата вона на врожаї і хоче, щоб люди мали все: .хліб і до хліба, овочі та фрукти. Щоб усі діти вирос­тали добрими і працьовитими, чуйними й творчими. Щоб уміли бачити красу природи рідного краю.

Ведучий. Ще недавно в небі синім

Пролітали журавлі,

А сьогодні в безгомінні

Ходить осінь по землі.

Ведуча. І від краю і до краю,

Від двора і до двора

Золотого урожаю

Знов до нас прийшла пора.

Ведучий. Зал святковий весь аж сяє,

Мов від сонечка розцвів.

Це ж сьогодні день врожаю,

День невтомних трударів.

Ведуча. У нас сьогодні в школі свято,

Гостей зібралося багато.

Ану ж на них ви подивіться

І веселенько посміхніться.

Ведучий. Ми вітаємо, любі друзі,

Вас на нашім святі

І бажаємо, щоб, як осінь,

Ви були багаті,

І здорові, як водичка

З джерела дзвінкого.

Всім вам зичимо ми щастя

Світлого людського.

Ведуча. Ми з відкритим щирим серцем

До  гостей ідемо

І для вас на рушникові

      Хліб і сіль несемо.

 Хай же весело і світло  

   Всім на святі буде!

 Недаремно в Україні

  Роботящі люди!

Учитель. Шановні батьки, гості, вітаємо вас у на­шій господі. Прийміть від нас за українською народ­ною традицією хліб-сіль.

Хліб кладуть на стіл перед гостями.

Ведучий. Навесні посію

Зерна в полі чистім,

Хай над ними світить

Сонце променисте.

Ведуча. На веселім вітрі Зашумить колосся,

 Стане золотою

 Урожайна осінь.

Ведучий. На заводі пекар

 Хліб спече з любов'ю,

 Скаже: «Любі діти,

 їжте на здоров'я!»

Учитель. Синім птахом промайнуло гаряче літо — і з багрянцем калини непомітно прийшла осінь. І хоча нам трохи сумно за літом, проте красуню-осінь ми зу­стрічаємо з трепетом у душі. І не дивно, адже щедра осінь зачаровує нас своєю красою, пригощає дарами, бо багата вона на врожаї і хоче, щоб люди мали все: .хліб і до хліба, овочі та фрукти. Щоб усі діти вирос­тали добрими і працьовитими, чуйними й творчими. Щоб уміли бачити красу природи рідного краю.

Учитель показує на  малюнки дітей.

— А ось наші учні намалювали осінь. Правда, гарно? Ми всі сподіваємося, що вона до нас завітає, аби по­глянути на ці чудові малюнки.

Вірші 1 клас

1-й учень. Кудись побігло літечко

Чи в вирій попливло.

Давно зібрали житечко

Й тепла як не було.

2-й учень. У небі стало тихо,

Пташок уже нема.

Звірятам не до сміху,

Бо прийде в край зима.

3-й учень. То сонце ще сміється,

То вітер налетить.

А жовтий лист зірветься

Та й в небі полетить.

4-й учень. Усюди так красиво —

Все золотом блищить!

Це осінь пустотлива

Дарує дивну мить.

5-й учень. Осінь у танці із пензлем кружля,

 Старанно фарбує листочки.

 У чорні хустки прибирає поля,

 Ліси — в золотисті сорочки.

 6-й учень. Білим туманом сповила долину,

 Багрянцем покрила у лузі калину.

 Добра понаносила повні двори,

 Комори, засіки і погреби.

Учитель. А давайте осінь у гості запросимо, щоб вона побачила, як ми любимо її дивну красу, щоб по­чула, як гарно ми вірші читаємо, пісні співаємо.

Осінь. По землі простую швидко,

Кольори міняю,

І тепер на поле рідко

Сонце заглядає,

Щоб земля могла спочити

І набратись сили,

 Бо ж вона пшеницю й жито

 Для людей зростила,

Фруктів, овочів багато —

 Усього доволі!

А тепер спочинок — свято —

 Буде в вашій школі.

Учитель. Ми раді тобі, чарівна красуне, будь по­чесною гостею на нашому святі.

Осінь. Щедрими врожаями

Повниться земля.

Дякую вам щиро!

Я до вас прийшла

Не сама, з дідусем Урожаєм.

Ми з ним часто разом походжаєм.

Учитель. Дідусю Врожаю, де Ви? Агов! Не відзива­ється, мабуть, затримався десь у дорозі. А може, ви, діти, допоможете покликати його?

З'являється дідусь Урожай.

Дідусь Урожай. Добрий день, чесні, добрі й пра­цьовиті люди! Як багато завітало вас на наше свято! Отак і колись, коли осінні роботи були майже завер­шені, збирались наші бабусі й дідусі на посиденьки. Розмовляли про свої літа, згадували молодечі розваги, співали пісень. А бувало, й казки розповідали.

Учитель. А ви пам'ятаєте казку «Попелюшка»? Го­ловна героїня була дуже доброю і роботящою дівчин­кою. За це фея допомогла їй поїхати на бал. А в якій кареті поїхала Попелюшка на бал? (У золотій.)

— А скажіть, де взялася золота карета? (Відпові­ді дітей.)

Дідусь Урожай. Так, діточки, із гарбуза. А ви зна­єте, що гарбуз — ягода?

7-й учень. Нічого собі ягідка!

8-й учень. Ботаніки вважають, що гарбузи — най­більші в світі ягоди. Деякі з них важать до 100 кг. Най­більший гарбуз у світі демонструвався на виставці в 1986 році й важив 314 кг.

Заходить Гарбуз.

Гарбуз. Розступіться, пани добродії! Лежу я на городі, боки вигріваю.

• Гей-гоп, гуки-чуки,
•  Вдарю й собі в закаблуки! Що за оказія сталася тут,

Що веселиться весь чесний люд?

9-й учень. А це ми зібралися на погостини, щоб повеселитися, почастувати гостей чим Бог пошле.

Гарбуз. Гарний, господарю, маєш звичай,

А ще гарніший в городі врожай.

Буде смачнішим твоє частування,

Як прийдуть із грядки капуста-пані,

Морква, петрушка, часник вусатий

І весь мій рід городній багатий.

Під веселу музику до Гарбуза підходять діти в кос­тюмах овочів та фруктів. Виконується пісня «Ходить гарбуз по городу».

Ведуча. Гарбузе, а чого це ти ховаєшся за тином? Думаєш, тебе ніхто не бачить?

Гарбуз. І чого ти розкричалася? Думаєш, мене не люблять? Ось глянь, який я, при тілі!

Ведуча. Знаю, знаю, хто тебе найбільше любить!

Гарбуз. Знаєш, то скажи.

Ведуча. Cтецько! Ось уже який рік із тобою но­ситься.

                             Виконується сценка.

Cтецько. Здоровенькі були! Оце почув, що про мене говорять, та й мерщій до вас.

Дівчина. О, Стецько, а що то ти приніс?

Cтецько. Та це Уляна втеребила мені гарбузяку. Казала, що каші наварить. А сама пропала, як булька на воді. А може, ти мене почастуєш чимось смачненьким, то я до тебе посватаюсь?

Дівчина. Посватайся, Стецю, посватайся, то ще одного гарбуза дістанеш.

Стецько. А ти дівка освічена?

Дівчина. Освічена.

Стецько. А в заморських краях бувала?

 Дівчина. Бувала, Стецю, бувала.

 Стецько. А що там варять, їдять?

 Дівчина. Страви кращої, ніж у нас, я ніде не зу­стрічала.

Стецько. Та ти що?

Дівчина. Кажу тобі. Багато є всіляких смачних страв, і у кожного народу вони свої. На Кавказі, на­приклад, смажать шашлики з баранини і печуть дуже смачний прісний хліб — лаваш, італійцям до вподо­би піца і макарони, французам — жаби й слимаки, американцям — гамбургери. А в українців є свої пре-смачнющі страви: борщ, галушки, пампушки з час­ником, вареники, голубці... Та що там казать! Навіть проста пшоняна каша, зварена в печі, — хіба можна її із чимось порівняти?

Стецько. А ще й салом можна затовкти ту кашу. Я весь горщик враз із'їв би. А ти кашу вмієш варити?

Дівчина. Авжеж умію, особливо з гарбуза.

Cтецько. Ось така дівчина мені підходить. То я буду свататись.

Дівчина. Стецю, та у тебе ж не всі вдома!

Стецько. То я побіжу їх позбираю.

Біжить за сцену, дівчина виходить за ним слідом.

Дідусь Урожай. Молодці! Розсмішили ви старо­го Врожая. А ось я зараз перевірю, чи добре ви ово­чі знаєте.

Овочі розповідають про себе.

Сценка «Сперечались овочі»

Морква.

Кожен знає, що морквиця на городі, мов цариця.

Коси довгі кучеряві, та ще й платтячко яскраве.

Я смачна і вітамінна і не гірша апельсина.

Той хто моркву поважає, до ста років проживає.

Буряк.

Розхвалилася дивіться, ти не схожа на царицю.

Я від тебе червоніший, красивіший і товстіший.

Український борщ чудовий по усіх краях відомий.

У борщі я головний, борщ без мене не смачний.

Огірок.

А зелені огірочки всі вживають залюбки.

Нас шанують не даремно:

Дух наш свіжий і приємний.

На канапці і в салаті ми і в будень і на святі.

Цибуля.

На цибулю нарікають, що до сліз я допікаю,

Вибачте, та я не винна, бо я лікарська рослина.

Соком з медом почастую, і здоров’я подарую.

Часник.

Часничок я білозубий

Ви мене не бійтесь, люди.

Хоч гіркий я та корисний,

Всім мене потрібно їсти.

Хто мій зуб з’їдає сміло –

Буде мати зуби білі.

Гарбуз.

Не сваріться, любі, годі!

Я найстарший на городі.

Я великий і бокастий,

Жовтогрудий і смугастий.

Я чудовий дар осінній

З гарним та смачним насінням.

Хто їсть кашу гарбузову

Буде сильним і здоровим!

• Ми — з гарбузової родини
• А виростаєм — для людини!
• За те нас люблять і шанують, Що різні страви з нас готують.
• Який салат без огірка!
• А що за борщ без буряка?
• Чи то без моркви?
• Без капусти?
• Без нас в каструлі буде пусто!
• Це правда, хлопчики й дівчатка,
• Ми є — і всі живуть в достатку.

 Картопля. Смакуйте, смакуйте усі бараболю,

 Варіте і смажте із сіллю й без солі,

Сто страв господиня з картоплі зготує,

Картопля, як хліб, — вона всіх годує.

 Капуста. А я — капуста вітамінна,

 І солена в бочці, й в салатах відмінна.

 У борщику, в супі, в смачних голубцях,

В олії посмажена й терта в млинцях.

 Морква. Я — морква,

 Під сонечком щедрим зростала,

 Земелька водою мене напувала,

 Тому-то й вродила така соковита.

 Морквяного соку вам треба попити.

 Помідори. Ми — помідори, ми пречудові,

     До вашого столу хоч зараз готові.

    Ось який гладкий я пан.

    Маю гарний я жупан.

    Помідори всі, малята.

    Вітамінами багаті.

Огірок. Огірки вродили рясно,

Урожай зібрали вчасно,

Товстенькі й колючі, немов їжачки,

Аж просяться в бочку, візьми й засоли.

Часник. Хто гострого хоче —

Часник хай придбає,

Він всякі мікроби вогнем випікає!

Цибуля. Погляньте, цибуля яка уродила —

Велика, ріпчаста — справжнісіньке диво!

Цибулю на зиму мерщій запасайте,

Тушкуйте, варіть і сирою вживайте.

                         Сценка

(Весело вибігає хлопчик Петрусь).

Петрусь. Здоров, добрий Урожаю!

Це я, школяр Петрусь.

Начастуватись, так і знай,

Вже я не забарюсь.

Я дуже спритний і меткий,

Ходжу у третій клас.

І апетит чудовий мій

Відомий всім у нас.

            (наставляє жмені)

Яблуко: Урожай! Урожай!

Не частуй його, стривай!

Петрусь на яблуні зломив

Отаку гілляку.

Груші: А нас зеленими трусив,

Ми падали од ляку.

Кавун: І городина уся

Скаржиться на Петруся!

Він у суху погоду

Не брався до відра!

Ми влітку на городі

Не бачили Петра.

Усі овочі та фрукти: Він – ледар!

                                    Частувать його не треба!

Петрусь: А ні, то й ні…Я не…заплачу. Я… піду.(І раптом як заплаче).

Яринка (поплескала його по плечу): Чого ж ти плачеш?

Не скупі у нас малята

Хочеш нам допомагати?

Петрусь: Хо..хо..хочу.

Урожай: На, грушок, Петрусю!

Петрусь: Я ямки копать візьмуся,

Насаджу черешень тут.

Урожай (дає яблуко): Ось наперед тобі за труд.

Ведучий. Рідний край — це моя Україна,

Рідний край — це Дніпра береги,

Рідний край — наймиліша країна

І на дні, й на роки, й на віки.

Пісня «Україно моя»

Учитель. Здавна хлібом славна наша Україна. Жод­не свято у нас не обходиться без хліба. Чому така гли­бока йому шана?

Бо нелегкий шлях від пшеничного колоска до смачного короваю. З давніх-давен наші земляки знають ціну хліба. Він ніколи не діставався легко. Шматок хліба для бідної людини був дорогоцін­ним скарбом. Різали хлібину ниткою, щоб не кри­шилася. От і сьогодні у нас на святі на почесному місці хліб і сіль. Бо поки виростиш хліб, то не раз виступить сіль на спині... А тому, коли приймають хліб, то вклоняються низенько й шанобливо цілу­ють його.

Діти виконують пісню «Вийшли в поле косарі» (див. додаток).

10-й учень. Честь і слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі.

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайте й ви про це, малі.

11-учень. Як їсте ви паляниці,

Калачі смачні їсте —

Не забудьте уклониться

Хліборобові за це!

12-й учень. Певне, чули ви, малята,

Вже не раз такі слова:

«Хліб потрібно шанувати!

Хліб — усьому голова!»

13-й учень. На скибку хліба я дивлюся,

Рум'яну, білу, запашну,

На скибку хліба я молюся,

До неї руку простягну.

14-й учень. Молюсь за тих, хто скибки тої

Не дочекавсь, заснув навік.

Зими холодної, лихої

В той чорний 33-й рік.

15-й учень. Молюсь за нас, дорослі й діти,

Щоб не зазнали бід отих.

Адже поняття «хліб», «життя» і «жити»

Завжди належать до святих.

Учитель. З поваги до хліба починається людина, адже це повага до праці людської. В народі кажуть так:

До хліба на полі придивляйся,

 Хлібом на вишитому рушнику — милуйся,

А коли він на столі лежить —

 Насолоджуйся його смаком.

 Ведуча. Осене-красунечко, осене чарівна,

 Ти вдяглася в золото, наче та царівна.

 Всі ми закохалися у пейзажі дивні.

 Хоч і сумно трішечки, але так красиво!

Ведучий. Все з городів звезено, складено до ладу,

На столах у кожного пишні короваї.

Тож спасибі, осене, за дари чудові,

Будемо ми з хлібом всі ситі та здорові!

Осінь. Дякую за добрі слова. Але без людської що­денної праці не було б стільки дарунків. Бо ж правду народ каже, що без труда нема плода.

       Танець.

Ведуча. Ходіть, гості, всі до хати

Страви наші куштувати

З жита й пшениці

Пишні паляниці.

Всіх ми почастуємо,

Добра не пошкодуємо.

Учитель. Ось і закінчилося наше свято. А тепер щедра Осінь та дідусь Урожай хочуть пригостити всіх своїми дарами: яблуками, грушами, горіхами, вино­градом. Бо багаті вони та щедрі й хочуть, щоб люди мали все: хліб і до хліба, овочі та фрукти.